Вінок — це, передусім, оберіг, таке значення він має в
багатьох народів. Це також символ жіночого начала, дівування та дівочої
цнотливості. Загалом, вінок — знак життя, долі, життєвої сили, досконалості й
перемоги життя над смертю.
Звичай плести вінки навесні поширений був в усьому
індо-арійському світі. Вінки вдягали дівчата, ними прикрашали на свята
родючості худобу, їх клали на могили родичів. Вінок із безліччю квітів в
уявленнях давніх греків мав Зефір — бог західного вітру. Цей вінок символізував
життєдайну силу вітру.
Давньогрецького бога шлюбу Гіменея зображували у вигляді стрункого юнака
зі смолоскипом в одній руці й вінком — у другій. Є ціла низка легенд, у котрих
якесь божество закохується у смертну дівчину або німфу й женеться за нею.
Істота жіночої статі, відповідно, тікає і перетворюється на якусь рослину. І
тоді символом того закоханого божества стає вінок із гілля чи стебел такої
рослини. Так, давньогрецький бог Пан домагався німфи, яка, не погодившись
віддатися ловеласу, перетворилася на сосну. Вінок із гілля сосни став атрибутом
Пана. Усім відома історія кохання Аполлона й німфи Дафни (доньки богині землі
Геї та бога річок Пенея). Дафна дала обітницю зберігати цноту, подібно до
Артеміди. Проте Аполлон переслідував німфу. Тоді Дафна попросила допомоги в
батька, й той перетворив її на лаврове дерево, яке Аполлон зробив своєю
священною рослиною
Немає коментарів:
Дописати коментар